середу, 16 листопада 2016 р.

Laternenfest (Свято ліхтариків)

    
     В Австрії у багатьох садочках та школах 9 листопада - свято Св. Мартіна, яке ще часто називають святом ліхтариків. Надвечір із запаленими ліхтариками діти ідуть до церкви, співають пісні про святого Мартіна, ставлять сценку про жертовність святого...

За легендою Мартін був римським солдатом. Одного разу він зустрів  жебрака і поділився з ним половиною свого плаща, щоб той зігрівся. Він мечем поділив свій плащ навпіл... Дітей на цьому святі вчать, що ділитися – це добре. І не лише теплим одягом, а й їжею, іграшками, олівцями, добрим словом...

Мартін не хотів бути солдатом, воювати чи вбивати, він хотів нести мир, добро, любов іншим і допомагати тим, хто цього потребує. Він став священиком. За деякий час його хотіли обрати єпископом, але скромний Мартін відмовився. Люди прийшли усім містом до його домівки, щоб ще раз звернутись до нього з проханням, стати їхнім єпископом. Наляканий Мартін сховався. Люди з ліхтарями шуками його до пізнього вечора вулицями міста.  «Зрадили» Мартіна гуси, серед яких він сховався. Гуси голосно ґелґотали і так містяни знайшли свого майбутнього єпископа Мартіна.

Запалений ліхтарик символізує віру, чистоту, надію, памʼять, любов. 

От і в  Артемчика в садочку теж святкували свято ліхтариків: спочатку батьки з дітьми робили свої ліхтарики, 




     Робити ліхтарики і справді було дуже цікаво, але трошки важко - Артемчик всіляко намагався допомагати - намащував кружечки клеєм, але клею давав так багато що з того кружечка аж капало, а потім якщо бруднились ручки, то Артем витирав у дівчинку, яка була поряд, або клеїв кружечки під стіл - впильнувати його таки трошки складно. А потім треба було склеїти ліхтарик до купи гарячим клеєм, то Артем спершу трішки допомагав виховательці а потім знайшов собі заняття і провів за ним 15 хв не відриваючись: столики були застелені зверху папером, і Артем знайшов якийсь столик,що посередині мав з'єднання, тобто дирочку і почав там проколювати олівцем папір - йому це дуже подобалось.
   Доречі у садочок ми приносили наші портфоліо, тобто листочок, де є фотографії всіх членів родини. Ці папки стояють у кутку для читання і дитинка в будь який час може прийти і собі подивитись. Насправді дуже цікаво і корисно. Одного разу як Артема залишила зранку, то випадково затрималась і побачила, що він зразу побіг у куточок, вязв свою папку і почав роздивлятись, а потім підійшла інша дівчинка, взяла свою папку і почала Артемчику показувати хто там в неї є.
  
Вернемось до нашого свята. От такий у нас получився ліхтарик
  

 Потім, коли всі ліхтарики були готові, дітки з батьками та запаленими ліхтариками вийшли на подвіря садочку, там усіх почали співати спеціальні пісні, ходити стежками і час від часу піднімали та опускали ліхтарики. Як це відбувалось саме в нас - навкруг пісочниці були запалені лампатки, і коли ми ходили навкруги, то Артем всіма способами намагався копнути лампатки, а коли всі зупинились, то він зразу почав задувати свічки. А і в усіх дітей в руках були їхні ліхтарики з запаленими свічками всередині, щось тільки Артем додумався махати тим ліхтариком, тобто робити кругові оберти руками. Охххх, наш маленький непосида.
А в кінці був пунш та пиріжки
Насправді, це свято чимось нагадує наше Різдво, в цей день зїжаються усі родини, і бабусі і дідусі, люди запалюють ліхтарики і йдуть по вулиці співаючи пісні, одні в одну сторону, інші в іншу, до них приєднуються сусіди, міняються ліхтариками, йдуть до церкви. 
Гарне та добре свято Ліхтариків

понеділок, 14 листопада 2016 р.

Madame Tussauds (Мадам Тюссо)

    Сьогодні на дворі ніби і сонечко, але -2, то вирішили провести час у музеї Мадам Тюссо. Це музей воскових фігур, виявляється досить таки відомий музей. Ось трошки історії.
"Анна Марія Тюссо (у дівоцтві Гросхольц) народилася у Страсбурзі далекого 1761 року.


Невідомо, як склалася б доля дівчинки, якби не одна обставина: її мати після смерті другого чоловіка поступила на роботу до Філіпа Кертіса, майстра воскових фігур.



У той час лічені одиниці займалися цим видом мистецтва, і так вийшло, що Марі Тюссо пощастило потрапити до Кертіса в підмайстри. Він навчив її не лише створенню фігур, але й веденню бізнесу.



Коли Філіп Кертіс попрощався з цим світом, усі його роботи перейшли у власність Анни Марії. Доповнивши колекцію своїми восковими фігурами, мадам Тюссо організувала першу виставку, яка мала великий успіх.

Пізніше мадам Тюссо переїхала до столиці Великобританії. Саме в Лондоні після її смерті сини відкривають перший у світі музей мадам Тюссо на Бейкер-стріт (він працює й донині, але переїхав на сусідню вулицю). Спочатку були виставлені всього 30 фігур, причому термін їх зберігання був не більше двох років. Тільки за деякий час винайдуть спосіб закріплення воску, який значно збільшить термін зберігання.


Воскові фігури вражають детальністю опрацювання - волосся, вії, ластовиння, нерівності шкіри тощо - всі тонкощі дотримані.



Сьогодні ж музеї мадам Тюссо - справжній бренд. Вони розташовані в Лондоні, Амстердамі, Лас-Вегасі, Копенгагені, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Гонконгу, Шанхаї, Вашингтоні, Відні та Берліні."

Наші враження: Воскові фігури зроблені дуже гарно, немов справжні. Ми походили, подивились, біля деяких сфотографувались, до всіх воскових фігур можна торкатись, крім того, біля деяких фігур є аксесуари, які допоможуть зробити цікавішу фотографію. Вартість квитка на мою думку дуже дорога - 20,5 євро, ну але в нас були niederösterreich card, які дали можливістю пройти безкоштовно.


Так як музей знаходиться в Пратері, а там є дитячі атракціони з машинками, то все було по чесному: нам музей, а потім Артемчику катання на машинках.

четвер, 3 листопада 2016 р.

Farbie Kinderspielwelt

Маючи Niederösterreich card цікаво було відвідати цей дитячий майданчик. Він коштує 10 євро - трошки дорогувато, але з карткою - безкоштовно. 
Загальні враження - позитивні. Багато цікавих гірок, лабіринтів, батутів, машинок. Артемчик як побачив скільки їх там, то спершу ніби розгубився, але потім взявся до справи, почав кататись на кожній з них, ну майже на кожній. Впринципі описувати майданчик важко, то ж рекомендую просто переглянути фотографії.